Версия для печати

Двоє культових персонажів української культури – Лесь ПОДЕРВ’ЯНСЬКИЙ та Олег СКРИПКА зіграли черговий спільний концерт із циклу «Гуманісти». Перед самим концертом Олег і Лесь пригадали, як розпочинався їх спільний проект і з якими спогадами він пов’язаний у кожного з них. 

Олег СКРИПКА: Коли я був жовторотим рокенятою і разом із друзями тільки замислювався про рок-музику, п’єси Леся Подерв’янського були надзвичайно популярними і поширювалися на магнітофонних касетах МК-60. Така касета була у мого колеги Юри Здоренка. Вперше ми її послухали у нього на кухні. То був «Гамлет». Запис був дуже смішний. Ми реготали і валялися на підлозі. На той час ми думали про написання текстів до наших пісень. Щиро зізнаюся, що Лесь дав нам добрячий поштовх у розвитку ВВ. Тоді нам стало зрозуміло – треба співати українською мовою. І це має бути український стьобний сюр. Набагато пізніше, коли я повернувся із Франції, хлопці з об’єднання «Школа вільних мистецтв» запропонували проект – Олег Скрипка і Лесь Подерв’янський. Зізнаюся чесно, мені було трохи лячно погодитися на такий експеримент, оскільки з Лесем я був незнайомий. А він – мій кумир і гуру. Утім, після знайомства виявилося, що він душевна й демократична людина. Ми одразу запланували спільний виступ і провели його у Будинку актора. Свій проект назвали «Гуманісти». Лесь читав п’єси, я грав на баяні - формула була проста, але водночас робоча й ефективна. Ми зіграли концерт і через деякий час забули про нього. За 10 років знайшовся запис перших «Гуманістів», і ми випустили однойменний вініл. Люди слухали платівку і реагували позитивно. Так за 10 років опісля концерту народився проект «Гуманісти-2». Наразі ми з Лесем приблизно раз на рік граємо цю програму. Щоразу телефоную йому і пропоную оновити її, але він каже: «Ні х...,  і так нормально». Таким чином, майже 10 років програму не змінюємо. Хоча Лесь пише нові твори, а я – нову музику. Втім, «Гуманісти» крізь роки лишаються незмінними.

 Лесь ПОДЕРВ’ЯНСЬКИЙ:
 
- «Гуманісти» народжувалися так. Я сидів у майстерні, прийшов до мене Олег і каже: давай щось разом зробимо. Сиділи ми, думали, але нічого кращого не вигадали, аніж він буде грати і співати, а я – матюкатися. А потім я гратиму і співатиму, і він буде матюкатися. От і все. Так воно і вийшло. Перший раз це було у київському Будинку актора на Ярославовім Валу. Врешті-решт це вийшло вдало, і ми вирішили на цьому зупинитись.
 
Але потім з’явилися «Гуманісти-2», вже за 10 років…
 
- Так. Потім це відбулося з великою перервою, але ми вже не міняли програму...
 
Олег СКРИПКА: Одного разу Лесь запросив мене до своєї художньої майстерні - він дійсно розкішний художник! Зайшовши до майстерні, я не побачив картин, але одразу кинулася у вічі батарея пляшок на газеті. У нас була творча бесіда. Ми випили трішки портвейну, він розказав про свій ультраінтелектуальний живопис. Із цього почалося наше творче спілкування.
 
- Ви пробували пережартувати Леся?
 
- Це неможливо! Вважаю, що в українському просторі він має унікальне почуття психоделічного гумору. Тому в нашому сценічному тандемі я беру музикою і співом, натомість у гуморі Лесю немає рівних. Але часом я для власного самоствердження примушую Леся співати. На що він завжди говорить: «У мене нема ні слуху, ні голосу, ні совісті». Утім, часом Подерв’янський все ж співає. У нього така невимушена сценічна подача, що коли він співає, то оплесків зриває більше, аніж я. Я продовжую вчитися у Леся. Щиро і відверто кажу: він мій вчитель, майстер і гуру.
 
- Чи міг би Олег Скрипка стати прообразом п’єси Подерв’янського?
 
- У Леся завжди абстрактні персонажі. Немає Васі Пупкіна, є якісь Буратіни, Мальвіни, криси і коти, що розмовляють. Може він зробить якийсь гібрид Олега Скрипки із говірким баяном, приміром, це ви його спитайте (переадресовую запитання Лесю Подерв’янському).
 
Лесь ПОДЕРВ’ЯНСЬКИЙ:
- Я не думаю.
 
- Добре, тоді інше запитання. Чи є в Олега шанс випередити Вас у відчутті гумору і жартах?
 
- У нього гарне почуття гумору, інакше в нас нічого б не вийшло. Він класно розбирається у музиці й співі, а я не розбираюся в цьому абсолютно. Тому щодо мене як музиканта шансів точно немає жодних. Найгірше, що я роблю в цьому житті, це співаю. Ви почуєте сьогодні - впевнений у цьому.
 
- Олег кілька разів намагався змінювати Вашу спільну програму, але Ви відмовляєтеся. Із чим це пов’язано?
 
- Нащо краще змінювати те, що і так вийшло добре. Нічого кращого не вийде, окрім лайна. Це знаєте, як класну японську машину прикрашати різними «фітюльками» із «Жигулів».
 
- На швидкість не вплине точно…
 
- Так. Але ще й буде видно, що ви ідіот.
 
- Як вважаєте, чи існує потреба частіше давати такі концерти по країні, аби люди в регіонах також їх побачили?
 
- Напевно, так. Але не надто часто. Родзинка наших виступів у тому, що їх мало. Усе, чого багато, коштує дешево. А все, чого бракує, дороге.
 
- Раніше касет із п’єсами Подерв’янського була величезна кількість, і всі із задоволенням їх слухали. Де зараз можна придбати Ваші записи? На яких носіях?
 
- А чорт його знає. Може, там же – на Петрівці… Поняття не маю.
 
- Ви – дивовижна людина. Є знаковою людиною, але жодним чином не просуваєте своє мистецтво. Чому?
 
- У Фейсбуці трохи є. Вважаю, що справжнє мистецтво знаходить дорогу до шанувальників. А все несправжнє і штучне треба піарити, «рухати булками», щось таке...

До речі, 21-22 вересня на каналі группи ВВ у Youtube буде презентовано премьеру нового кліпу. 
Слідкуйте за інформацією на сторінці групи в фейсбук та instagram Олега Скрипки

 

Источник: http://www.workwebsite.ru/joomla/plugins/allvideos.html

  Последнее изменение Вторник, 29 Август 2017